До основного змісту

Технології

Оптоволокно без підсилювачів тягне дані на кілька кілометрів: фізика й цифри

Оптоволокно виграє в міді не лише швидкістю, а й дистанцією: один відрізок скла тягне сигнал у кілька кілометрів, тоді як Ethernet на Cat5e здається вже після 100 метрів.

Оптичні волокна в кабелі крупним планом

На оптоволокні тримається значна частина світової інтернет-інфраструктури, і провайдери дедалі частіше продають саме його як перевагу над старими мідними лініями DSL. Engadget з'ясував, на яку відстань тягне сигнал оптоволоконний кабель, перш ніж сигнал стане нерозпізнаваним.

Найдовша оптоволоконна система у світі, 2Africa, прокладена під водою, має точки виходу в багатьох країнах Африки, а також у Європі та Азії. Попередній рекорд належав SEA-ME-WE 3, яка з'єднувала частини Європи, Північної Африки, Близького Сходу, Азії й Австралії та була виведена з експлуатації у 2024 році.

Дані в склі передаються завдяки явищу повного внутрішнього відбиття. Серцевина має досить високий показник заломлення, тож світло, що падає на межу під малим кутом, відбивається назад усередину, а не виходить назовні. Завдяки цьому сигнал долає великі відстані з малими втратами. Мідь працює інакше: у кручених парах Ethernet струм натрапляє на опір, тому максимальна рекомендована довжина для Cat5e становить лише 100 метрів, трохи більше ніж 300 футів. До того ж мідні лінії вразливі до електромагнітних завад.

Оптоволокно зазвичай несе сигнал на кілька кілометрів, перш ніж він починає слабшати. Один кабель може містити багато окремих волокон, і кожне здатне передавати власний потік даних. Навіть із повним внутрішнім відбиттям частина світла губиться через поглинання й розсіювання. Таке поступове зменшення сили сигналу називають затуханням. На достатньо довгій дистанції приймач перестає відрізняти корисні дані від шуму.

Single-mode і multi-mode: у чому різниця для мережі

Волокно буває двох типів. Single-mode пропускає лише один промінь світла за раз, multi-mode дозволяє кільком світловим імпульсам, так званим модам, поширюватися одночасно. Вони йдуть трохи різними шляхами й приходять у різний час. Це явище називають модальною дисперсією, і через нього приймач зрештою починає плутати сигнал. Single-mode тягне далі, але потребує специфічного обладнання, яке може коштувати значно дорожче. Multi-mode має ширшу серцевину, тому його легше узгодити з трансивером, і його частіше беруть для коротких трас.

У типовій домашній мережі про втрати сигналу можна не хвилюватися: навіть multi-mode покриває сотні метрів. Вдома частіше шкодять занадто різкі вигини кабелю, через які світло витікає з серцевини. На материкових трасах і на морському дні ставлять оптичні підсилювачі, а мультиплексування дозволяє кільком потокам іти одним волокном. На таких відстанях оптоволокно без підсилювачів не працює.

Читайте також

Джерела

  • Engadget: How long can fiber optic cables be before they lose signal?

Фото: Brett Sayles, Pexels (Pexels License)