Найкраща історична драма на Netflix - це навіть не оригінальний серіал платформи

Якщо ви маєте підписку на Netflix і шукаєте чудовий серіал у жанрі історичної фантастики, варіантів чимало. Наприклад, «Останнє королівство» або «Бріджертон». Але один серіал перевершує обидва - «Чорні вітрила», який спочатку виходив на Starz, а тепер доступний на Netflix.

Дія «Чорних вітрил» розгортається переважно в піратському порту Нассау на острові Нью-Провіденс на Багамах. Йдеться про початок XVIII століття - Золоту добу піратства. Серіал майстерно поєднує факти та вигадку в незабутній телевізійний досвід.

Чи справді «Чорні вітрила» є історичною фантастикою?

Так, здебільшого. У серіалі великий акторський ансамбль, але перший серед рівних - капітан Флінт (Тобі Стівенс), лейтенант Британського королівського флоту, який став піратом після жорстокої зради. Тепер він протистоїть корумпованому впливу цивілізації разом із членами команди - Біллі Боунсом (Том Гоппер) і Довгим Джоном Сілвером (Люк Арнольд).

Ці імена можуть бути вам знайомі за класичною пригодницькою книгою Роберта Луїса Стівенсона «Острів скарбів» - суто вигаданим твором. Усе правильно: «Чорні вітрила» є приквелом до «Острова скарбів», але включає реальні історичні події, щоб надати історії правдоподібності. Наприклад, ключовим сюжетним елементом на початку серіалу є іспанський корабель «Урка де Ліма», який справді затонув у 1715 році; він був завантажений скарбами - це дає серіалу пояснення того, як Флінт заволодів золотом, що стало таким важливим сюжетним елементом в «Острові скарбів».

Серіал також охоплює спробу англійської корони взяти під контроль Нассау, який був реальним місцем, призначивши Вудса Роджерса (Люк Робертс) королівським губернатором Багам. Багато персонажів узяті безпосередньо з історії, зокрема справжні пірати - Чарльз Вейн (Зак Макгован), Джек Рекгем (Тобі Шміц), Енн Бонні (Клара Паже), Бенджамін Горніголд (Патрік Лістер), Нед Лоу (Тадг Мерфі) та Чорна Борода (Рей Стівенсон).

Є й цікаве змішання на межі факту та вигадки - наприклад, персонаж Ізраїля Гендса (Девід Вілмот), який був одночасно вигаданим героєм «Острова скарбів» і реальним піратом із команди Чорної Бороди. Є й інші цікаві деталі - скажімо, Джек Рекгем розробляє традиційний піратський прапор, відомий як «Веселий Роджер», що насправді й сталося. Багато подій у «Чорних вітрилах» не є суворо достовірними, але серіал настільки уважний до деталей, що змушує нас вірити в них - а це вже більше ніж половина справи.

Сідайте на борт «Чорних вітрил»: «Ван Піс» зустрічає «Гру престолів»

Якщо говорити про битви, «Чорні вітрила» дарують нам справді незабутні - особливо коли з другого сезону бюджет значно зростає. Щоправда, перший сезон дещо стримує обмежений бюджет і те, що більшість сюжетних ліній ще не встигла розвинутися, але починаючи з другого сезону серіал ловить попутний вітер і вже не озирається. Це один із небагатьох серіалів, де варто пробитися крізь кілька нудних епізодів на початку заради кращого.

Утім, «Чорним вітрилам» не потрібна дія, щоб бути цікавими. У серіалі чимало драми - адже це, по суті, історія про групу злочинців, які намагаються навести лад (але не надто великий) у спільноті людей, що відкинули ідею жити за законом. Пірати схильні робити що хочуть, і тому персонажам, як Елінор Гатрі (Анна Нью), дуже важко змусити їх об’єднатися та протистояти примару британського контролю - легітимізувати їх рівно настільки, щоб вони могли вижити, а може, й процвітати.

Пірати в «Чорних вітрилах» морально неоднозначні, часом жорстокі, прагматичні та суперечливі; є щось героїчне в тому, як вони намагаються відвоювати собі місце у світі, який волів би, щоб вони не існували, але вони не однозначні герої, як пірати у «Ван Пісі». «Чорні вітрила» ближчі за духом до серіалу на кшталт «Гри престолів» - де менше йдеться про те, хто добрий, а хто злий, і більше про те, хто може отримати й утримати владу. І, як у «Грі престолів», ставки в «Чорних вітрилах» реальні. Важливі персонажі можуть і гинуть, тому глядачі ніколи не можуть почуватися надто спокійно.

«Чорні вітрила» - величні від початку до кінця

Без хорошого фіналу немає нічого. Але на відміну від «Гри престолів», фінал якої розлютив фанатів, закінчення «Чорних вітрил» широко вітається - воно пов’язує різні сюжетні лінії серіалу у спосіб, що шанує і справжню історію, і події «Острова скарбів». Воно гірко-солодке, сумне, сповнене надії та меланхолії, і залишає відчуття, що ви щойно подивилися щось видатне.

«Чорні вітрила» тривають чотири сезони і загалом 38 епізодів - достатньо, щоб справді зануритися в серіал, але не настільки, щоб потрібна була вічність для завершення. Це ідеальна щільно запакована драма, і зараз вона доступна на Netflix.

Залежність від історичної фантастики

Історична фантастика - надійний жанр. Основа в реальних фактах дає міцний фундамент, але завжди залишаться прогалини, які автори можуть заповнити драмою, комедією та інтригами. Не потрібно вигадувати весь апарат - лише цікаву частину. І на Netflix є тонна чудової історичної фантастики, зокрема «Корона», «Гострі картузи», «Вікінги: Вальгалла» тощо. «Чорні вітрила» органічно вписуються в найкраще з цього переліку.

За лаштунками: піратський табір і корабель завдовжки 43 метри

Зйомки «Чорних вітрил» відбувалися не на Багамах, а в Кейптауні, Південна Африка, де на студії Cape Town Studios була зведена повноцінна декорація міста Нассау - над її будівництвом працювала команда з 600 осіб протягом чотирьох місяців. Корабель «Морж», який фігурує в серіалі, будували теж вручну - на це пішло близько чотирьох-п’яти місяців, а його довжина склала приблизно 140 футів (понад 42 метри).

Акторів також готували серйозно: перед початком зйомок вони пройшли тритижневий «піратський табір», де відпрацьовували бойові сцени та морські навички. Після завершення зйомок декорації та реквізит не пішли на смітник - їх використав інший серіал Starz, «Чужоземка».

Серіал із Майклом Беєм і квір-підтекстом, якого ніхто не очікував

Серед виконавчих продюсерів «Чорних вітрил» значиться Майкл Бей - режисер, відомий передусім вибуховими блокбастерами, що для багатьох стало несподіванкою. Але не менш несподіваним виявився і глибокий соціальний підтекст серіалу: «Чорні вітрила» послідовно критикують Британську імперію та її реальні історичні злочини - проти депортованих засуджених, поневолених народів і всіх, хто не відповідав нормам тодішнього суспільства.

Окремо варто зазначити, що серіал зображує кількох головних героїв - зокрема капітана Флінта та Енн Бонні - як бісексуальних персонажів, що для пригодницького жанру початку 2010-х було сміливим кроком.