21 листопада начальник ГУР МО України Кирило Буданов в інтерв’ю «MilitaryTimes» (Russia preparing to attack Ukraine by late January: Ukraine defense intelligence agency chief.) розповів, що Росія зосередила навколо кордонів нашої держави понад 92 000 військовослужбовців і готується до нападу наприкінці січня – на початку лютого 2022 року.

Мовляв, така атака може включати авіаудари, артилерійські та бронетанкові атаки, за якими пройдуть повітряно-десантні атаки на сході, в Одесі та Маріуполі, а також вторгнення через сусідню Білорусь.

А ще генерал сказав, що атака, яку готує Росія, буде руйнівнішою, ніж війна, яка почалася 2014 року.

Начальник ГУР також пояснив (NB!), що перед повноцінними воєнними діями Росія зробить все для деморалізації населення: «Вони хочуть розпалити заворушення через протести та мітинги, які показують, що люди налаштовані проти уряду».

Чи можна вірити цій інформації?

1 листопада на офіційному сайті Міністерства оборони з’явилося повідомлення: «За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, станом на 1 листопада 2021 року додаткове перекидання російських підрозділів, озброєння та військової техніки до державного кордону з Україною не зафіксовано. Найбільш вірогідно, що оприлюднені у ЗМІ та мережі Інтернет факти нарощування угруповань збройних сил Російської Федерації на українському напрямку є елементом спеціальних інформаційно-психологічних дій, та по суті є плановими заходами у рамках переміщення військ після завершення навчань».

12 листопада секретар Ради нацбезпеки та оборони Олексій Данілов у коментарі LIGA.net заявив, що скупчення російських військ на українському кордоні немає. І що «наміри РФ щодо дестабілізації ситуації» ніколи не були новиною. Мовляв, якщо концентрація і відбувається, то в інших місцях. На уточнююче питання, про які саме інші місця йдеться, Данілов не відповів, пославшись на зайнятість.

19 листопада Міністр оборони України Олексій Резніков під час візиту до Вашингтона в інтерв’ю «Голосу Америки» висловив переконаність, що великого наступу Росії і захоплення нових територій України не буде: «Не вірю в це».

Взагалі кажучи, не личить міністрові оборони керуватись критерієм «вірю-не вірю». Але, зрештою, «какая разніца». Адже і секретар РНБОУ Данилов, і офіс Президента неодноразово повторювали, що всі повідомлення розвідки США – обман і провокація.

День появи (21 листопада) інтерв’ю з начальником ГУР більш ніж симптоматичний. Справді. 19 листопада на телепрограмі Савіка Шустера «Свобода Слова» попередник Буданова генерал-полковник Василь Бурба озвучив не зовсім приємні для Володимира Зеленського та Андрія Єрмака подробиці вже відомої цілому світові спецоперації. Дивовижним чином збіглись телевізійний «Вагнергейт» і текстовий «Bellingcat», День Гідності і Свободи…

Сенс несподіваних одкровень Кирила Буданова у цьому реченні: «Вони (росіяни. – О. Р.) хочуть розпалити заворушення через протести та мітинги, які показують, що люди налаштовані проти уряду».

Sic! 19 листопада у Львові на сайті zaxid.net вигулькнула стаття з контроверсійним, м’яко кажучи, заголовком: «На службі у «вагнерівців». Сценарій операції, найімовірніше, писався в Москві». Кілька промовистих цитат з цього опусу: «Ось уже понад рік українське суспільство стрясає історія про так званих вагнерівців. Непевна історія, яка вилізла з надр спецслужб і опинилася на слуху ледве не у всіх політично активних українців. Історія про нібито плановану спецоперацію із захоплення російських найманців <…> Найімовірніше, сценарій писався в Москві, тому росіянам не треба було нічого «зливати». Вона задумувалася не в інтересі України, а радше для її міжнародної ізоляції. Уся ця історія не вартувала б виїденого яйця, якби її промоторами не були люди, які позиціонують себе найбільшими патріотами України».

Помовчимо?

В інтерв’ю начальника ГУР МО України «MilitaryTimes» є цікавий фрагмент: «Буданов сказав, що Росія намагається підняти антиурядові настрої через інцидент під назвою «Вагнергейт» — суперечку за участю близько 30 членів російського приватного військового угруповання, відповідального за напади в Україні. Буданов повідомив, що членів групи Вагнера, які потрапили до Білорусі, мали повернути в Україну для затримання, але натомість їх відправили до Росії за допомогою білоруського КДБ».

Щось подібне вже звучало в явно замовному інтерв’ю Кирила Буданова, яке він дав Олексію Арестовичу 19 серпня минулого року.

Ось лише одна з багатьох сюрреалістичних цитат: «Я не бачу жодного сенсу у проведенні подібної операції таким чином. Проте я чітко бачу, кому тaка операція була вигідна. І тут у нас єдина країна – це Росія, Перше: створити прецедент. Друге: створити дипломатичне напруження в міжнародних відносинах, перш за все між Україною і Туреччиною. І третє: як завжди показати, що Україна планує і робить якісь дуже страшні напівтерористичні операції по всьому світі».

Дуже неприємно було переглядати цю геть непереконливу відеоджинсу. Надто в контексті свідчень Василя Бурби та підсумків роботи журналістів Bellingcat, які переконливо підтвердили, що операція із захоплення 33-х російських найманців була спланована і проводилася ГУР МО України спільно з СБУ та, на жаль, була згорнута (ймовірно, зраджена) вищим керівництвом держави. Про це переконливо написав Григорій Омельченко в матеріалі «Вагнергейт»: як українська влада дискредитує українську державу».