Під час нашої розмови Вікторія мене просто зачарувала. Мама п’ятьох дітей, старшій доньці — Анастасії — 30 років, молодшому сину Єлисею — сім. Іронічна, життєрадісна, за характером — борець. Хвороба, виявлена чотири роки тому, не дає розслаблятись, але, попри все, Віка налаштована оптимістично. Зараз вона з родиною в Швейцарії (там постійно живуть донька та зять). Але своє перебування в іншій країні жінка сприймає як тимчасове. Вони з чоловіком вірять в нашу перемогу і мріють якнайшвидше повернутися додому, в Київ. Приводом для нашої розмови стала історія боротьби з раком і проведена незадовго до війни чергова операція.

— Рак молочної залози у мене виявили майже чотири роки тому, тоді ж в одній з державних клінік видалили залозу, виконавши одразу реконструктивну операцію, але, мабуть, вражену злоякісними клітинами тканину прибрали не повністю, тому час від часу з’являлися рецидиви, — розповідає Вікторія. — У жовтні минулого року я звернулась до приватної клініки «Дієво», яка знаходиться в столиці за адресою вулиця Володимира Брожка, 112. Це багатопрофільний хірургічний центр. Досвідчений і уважний спеціаліст провів мені ультразвукове обстеження, і йому не сподобався один лімфовузол. Знаючи своє основне захворювання, я майже не сумнівалась, що вузол доведеться видаляти. Це підтвердив і хірург, який мене консультував.

— Ви не відкладали операцію «на потім»?

— Навпаки, хотіла швидше з’ясувати природу утворення й позбутися його. Розуміла, що це «погана» операція. Тому, щоб покращити настрій, вирішила «замовити» ще й «приємну»: блефаропластику, тобто, як кажуть, «підтягнути повіки». Такий незвичайний комплекс. І ці операції відомий хірург Сергій Галич погодився провести практично одночасно. Хочеться ж бути красунею!

— Все вдалося?

— Так. Адже Галич — один з найкращих в Україні пластичних хірургів. Блефаропластику він вважає простою операцією. А от в рамках боротьби з раком молочної залози довелось видаляти не тільки лімфовузол, а й грудні імпланти. Це втручання було дуже складним, але спеціаліст разом зі своєю командою, в яку входив також пластичний хірург Олексій Дабіжа, виконав його бездоганно. Взагалі перебування в клініці не викликало у мене негативних емоцій: було з чим порівнювати. Наркоз був легким, після нього почувалася нормально. Лікарі й медсестри виконували процедури чітко, практично безболісно.

Тепер я, познайомившись з медициною Швейцарії, можу твердити, що в «Дієво» надання допомоги відбувається на європейському рівні. В багатопрофільній клініці працюють лікарі дуже високого рівня, тому й результати хороші.

— За кордоном вам довелося звертатись до онкологів?

— Так. На щастя, зробивши обстеження, злоякісних новоутворень вони не виявили. Для мене це дуже важливо. Я ж професійна мама, а це значить, що маю безліч справ — треба виховувати дітей, відвозити їх на різноманітні гуртки, готувати їжу, прибирати. Щоправда, я раніше працювала вчителем, і цей досвід допомагає.

— Про старшу доньку й молодшого сина я вже питала, а скільки років іншим дітям?

— Доньці Нікіті 13, а двійнятам Тіні й Платону — 9.

— Вистачає сил про всіх дбати?

— Чоловік допомагає в усьому. Лікування ж часом бувало важке: після першої операції пройшла хіміотерапію, опромінення. Але в моєму випадку вони не були результативними, бо через рік стався рецидив. А от якість життя дуже постраждала. І я почала шукати методи, які подовжували б ремісію. Один з них — аутофагія — мені підійшов. Підкреслю: це не порада користуватися методом усім. Комусь він може не дати бажаного результату, а інший метод, навпаки, стати рятівним.

Аутофагія — це науковий напрям, який здобув високу оцінку фахівців. Воно фактично базується на розкритті прихованих можливостей організму.

— Поясніть, будь ласка.

— Йдеться про те, що за певних умов організм людини здатен самостійно позбавлятись «хворих» клітин. Механізм запускається, якщо людина протягом 24 годин не вживає їжу. Ще знадобиться 12 годин, щоб завершити цей фізіологічний процес очищення.

— Тобто 36 годин без їжі, лише на воді?

— Так. Ми з чоловіком щотижня таким чином розвантажуємось. Вже звикли. А ще відмовились від червоного м’яса й алкоголю, вживаємо мінімум цукру й хліба. Але їмо м’ясо птиці, багато риби. Здорове харчування, крім того, допомагає утримувати нормальну вагу. Вважаю, що жінка має добре виглядати — бути стрункою, молодшою за свій вік. Мені подобається, що Сергій Галич зробив мої очі виразнішими. Коли повернусь в Україну, планую звернутись до нього, щоб він провів мені ще одну пластичну операцію — підтягнув шкіру на шиї. Це ж чудово — одержувати задоволення від того, як твоє обличчя виглядає у дзеркалі. Не варто соромитись і приховувати, що вам проводять пластичні операції. Є хірурги, які роблять це досконало.

Сергій Галич — людина знана в українській медицині, доктор медичних наук, професор, зараз — пластичний хірург клініки «Дієво».Сергій Петрович пам’ятає багатьох своїх пацієнтів. Вікторія Власюк, безумовно, одна з них.

— Вікторія — багатодітна мама, дуже позитивна, розумна, вольова жінка, — говорить Сергій Галич. — Серед тих, у кого виявляють рак молочної залози (який, до речі, вийшов на друге місце за поширеністю серед онкозахворювань), такі пацієнтки зустрічаються дуже рідко. Вікторія ж налаштована на перспективу. Коли вона повернеться до Києва, сподіваюсь завершити запланований нами етап її лікування — відновити об’єм і форму молочної залози. Адже під час попередньої операції вражені хворобою тканини та імпланти довелось видалити, а на заживлення знадобився час.

— Операція буде складною?

— Так. Але ми робимо всі види реконструктивних операцій, використовуючи новітні штучні матеріали, протези молочної залози. Крім того, виконуємо пластику з використанням власних тканин пацієнтки.

— З яких ділянок берете комплекс тканин?

— Залежить від того, якої статури жінка, радимось з нею. В одних випадках беремо комплекс тканин з сідниць, в іншому — з живота, з внутрішньої або бокової поверхні стегна, з грудної клітини. В будь-якому разі обираємо кращий варіант. Можна перенести комплекс тканин на судинній ніжці, не відключаючи його від кровоплину, щоб тканина добре прижилась. Якщо такої можливості немає, пересаджуємо з віддаленої ділянки комплекс тканин разом з судинами і підключаємо їх до судин на тому місці, де він має прижитись. З нього формуємо залозу. Використовуємо мікрохірургічну техніку. Працює злагоджена команда, тому можемо виконувати операції високого рівня складності.

— Ви зробили Вікторії блефаропластику, і вона задоволена тим, як тепер виглядають її очі…

— Дуже приємно. Для пластичного хірурга це не є складна операція, але вона результативна.

— Хочу уточнити: Вікторія налаштована ще й на іншу пластичну операцію, яка дозволить підтягнути шкіру на шиї. Як вона робиться?

— Це вже складніша операція: неможливо зробити її тільки на шиї, треба виконати одночасно підтяжку нижньої третини обличчя. Але така операція дійсно дає гарний ефект. А що може бути кращим, ніж зробити жінку щасливішою?
214
Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook
та Twitter