Народна артистка України, знаменита Марічка з «Тіні забутих предків», актриса столичного театру імені Лесі Українки Лариса Кадочникова ні на день після початку війни не покидала Київ. Вже на другу добу повномасштабного вторгнення вона почала зніматися у документальній картині режисера Дмитра Томашпольського «Лариса Кадочникова. Війна», а за кілька місяців вийшла на сцену рідного театру.

— Робота — ось, що підтримувало мене весь цей час, — сказала Лариса Валентинівна «ФАКТАМ». — Я розуміла, що мені нікуди їхати — мій дім та мої близькі люди тут. Напевно, якби не їхня підтримка і робота я б збожеволіла. Досі пам’ятаю той тваринний страх при звуку сирен, що охоплював мене у перші місяці війни. Забути це відчуття напевно не зможу до кінця днів. Знає, настає таке заціпеніння всього тіла, коли ти не можеш ним керувати. Але через два місяці воно почало вщухати. Тепер я так болісно не реагую на тривоги. А якщо вони трапляються під час моєї вистави і гра зупиняється, просто йду в гримерку. Чи мені страшно? Вже ні…

Лариса Кадочникова, якій нещодавно виповнилося 85 років, каже, що почувається на тридцять. Вона чудово виглядає і ніколи не вдавалася до послуг пластичних хірургів.

— Краса та молодість у мене в генах, — розповіла Кадочникова. — Моя мама — актриса Ніна Алісова — до останніх днів залишалася приголомшливою красунею. Єдине, що я роблю регулярно — маски для обличчя зі сметаною.

Лариса Валентинівна грає на сцені у двох спектаклях. До речі, вона єдина актриса театру імені Лесі Українки, якій дозволили працювати, як і раніше, російською мовою.
337
Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook
та Instagram