Існує досить поширена думка, що рослинні олії шкідливі для здоров’я, а виготовлені з насіння — навіть токсичні! Мовляв, вони спричиняють все — від серцевих захворювань до запалень, втоми й поганої шкіри. Проте, всупереч публікаціям, що демонізують рослинні олії, численні наукові дослідження не погоджуються з цим твердженням.ВІДЕО ДНЯ

Існує багато різних видів рослинних олій, але коли люди говорять про олії з насіння, вони часто мають на увазі список з восьми видів: рапсова, кукурудзяна, бавовняна, соєва, соняшникова, сафлорова, виноградних кісточок та олія з рисових висівок. Усі ці вісім олій містять жири, а отже, і жирні кислоти (найважливішу групу поживних речовин). І багато (хоча не всі) з цих олій містять відносно високу частку омега-6 жирних кислот, пише видання Popsci.

Противники олії стверджують, що ми споживаємо занадто багато лінолевої кислоти, що призводить до накопичення побічних продуктів, таких як арахідонова кислота, яка, як вони стверджують, викликає запалення, а також нівелює користь від вживання омега-3 жирних кислот. Наслідком усього цього, як стверджують противники олії, є підвищений ризик таких захворювань, як діабет 2 типу, хвороби серця та рак.

У негативному ставленні до рослинних олій є кілька зерен істини, йдеться у статті. Надмірне вживання смаженої та обробленої їжі шкідливе для здоров’я. Тож якщо відмова від олії з насіння означатиме менше картоплі фрі та пиріжків, ви почуватиметеся краще.

Крім того, якщо ви дотримуєтеся типової західної дієти, ви, ймовірно, не маєте ризику дефіциту лінолевої кислоти, і, швидше за все, споживаєте більше омега-6 жирних кислот, ніж омега-3. За останні десятиліття кількість лінолевої кислоти в нашому раціоні збільшилася, оскільки багато напівфабрикатів і ресторанних страв виготовляються з використанням соєвої, соняшникової або сафлорової олії, а корми для тварин тепер містять багато сої, що призводить до збільшення вмісту лінолевої кислоти в м’ясі та молочних продуктах. Про це говорить Філіп Колдер, вчений-дієтолог і професор Саутгемптонського університету в Англії.

«Лінолева кислота проникла в харчовий ланцюг за останні 50−60 років», — розповідає він в інтерв’ю виданню Popular Science.

Крім того, Колдер пояснює, що існують «теоретичні докази» того, що лінолева кислота може частково перетворюватися на арахідонову кислоту, яка згодом частково перетворюється на сполуки, пов’язані із запаленням. Крім того, омега-6 та омега-3 можуть конкурувати за одні й ті ж метаболічні шляхи. Всі ці біологічні механізми існують в організмі людини.

Проте саме тут і виникає проблема: цей теоретичний аргумент не узгоджується з науковими спостереженнями.

«Такого просто не буває в реальному житті, — каже Гай Х. Джонсон, вчений-дієтолог і ад’юнкт-професор науки про харчування людини в Університеті штату Іллінойс. — Якщо у вас достатньо омега-3, запальне середовище не посилюється омега-6».

Філіп Колдер погоджується.

«Більшість досліджень на людях або показують, що зв’язку між споживанням лінолевої кислоти та біомаркерами запалення немає, або що цей зв’язок протилежний тому, що можна було б очікувати, — говорить він. — Ми не знайшли нічого, що свідчило б про шкідливий зв’язок між омега-6 та маркерами запалення в організмі людини».

Раніше «ФАКТИ» розповідали, як приготувати «гарбузовий мед» — справжній бальзам для печінки, який ще й покращує травлення і має проносну дію.

Також дієтологиня пояснила, що варто їсти жінкам для здоров’я грудей.
88
Читайте нас у Facebook