Якщо карати дитину багатьом батькам важко психологічно, особливо в умовах війни, то похвали дорослі зазвичай роздають без вагань. Однак похвалою теж можна нашкодити. Як потрібно хвалити дитину, щоб підтримати її, вселити відчуття власної цінності й при цьому не робити її залежною від постійного схвалення, розповіла психологиня Світлана Ройз.

— Я люблю слово «молодець» і часто думаю, як зробити так, щоб «я молодець!» бриніло силою всередині нас, а не постійним питанням — в очах дітей і дорослих, — каже Світлана Ройз. — Щоб наша похвала не стала своєрідною опорною стіною для самооцінки. Нам важливо пам’ятати, що і нагороди, і покарання з часом знижують мотивацію. Але саме зараз ми всі потребуємо уваги до найменших наших перемог, нам дуже потрібен досвід, що ми хоч якусь дію змогли завершити, щось проконтролювати, що ми можемо бути успішними — навіть в складних умовах. І ви самі бачите, як зараз діти потребують зворотного зв’язку від нас.

Самооцінку не можна підвищити ззовні. Усі наліпки, подарунки, оцінки, похвали, вподобайки (лайки) мають тимчасовий ефект. І при цьому формують залежність. А у дитини / дорослого так і не з’являється стійка впевненість у своїх силах. І щоразу доводиться знову й знову научатись «присвоювати» собі результат. Я часто помічала: коли розхвалюєш людину, говориш, яка ж вона молодчина, яка розумниця і таке інше, вона нібито навмисно намагається спростувати ці слова, ніби сумніваючись в їхній щиросердності.

Основний принцип — це не лише говорити слова «молодець», «розумниця», а бути щирим і фокусувати увагу на конкретиці, на тому, що саме ми хвалимо-відмічаємо і за що. Власне, це й дає відчуття значущості, цінності зробленого. Якщо ми наголошуємо на цінності, а далі починаємо наступну фразу з частки АЛЕ — це знецінює все сказане раніше.

Різниця в похвалі й підтримці: підтримка — стає внутрішньою силою. Похвала — тимчасовою опорою. І ще — коли дякуючи людині, не просто говориш «спасибі», а вказуєш, за що саме ти їй вдячний, власне подяка стає більш щиросердною, а тому більш значущою й цінною.

Нам всім зараз дуже складно. І для мене особисто так важливо, що за ці майже два страшних місяці я відчула більше близькості й підтримки.

Читайте також: «Почула сирену — час грати в хованки»: психолог розповіла, як допомогти дітям пережити війну

Фахівчиня наводить кілька прикладів:

Похвала: «Молодець! Я горджуся тобою! Хороший хлопчик / дівчинка».

Підтримка: акцентуємо на тому, що саме «ми підтримуємо», нам важливо назвати те, що ми вважаємо найціннішим.

Дитина: «Я красиво намалював / намалювала?»

Похвала: «Який чудовий (красивий, талановитий і таке інше) малюнок!»

Підтримка: «Які яскраві кольори! На малюнку і сонце, і веселка, і віконця у будиночку видно! А це, схоже, собака на вулиці! Тобі подобається малювати, так? Це відчувається одразу!»

(Дитина, відчуваючи підтримку, починає захоплено розповідати про те, що намалювала, що їй вдалось, а що далось важко, ділиться своїми планами і таке інше. А коли ми її тільки хвалимо, у неї залишається відчуття деякої незадоволеності, дитина може навіть несподівано чинити опір похвалі.)

Дитина: «Я сьогодні отримала 12 балів з математики».

Похвала: «Ти у нас геній!»

Підтримка: «Ти так багато вчився (як варіант — «тобі цікава математика»; «ти розв’язав усі приклади», «а що було найскладнішим?», «тобі було складно, все відволікало — і навіть в таких умовах ти впорався»).

Тепер варіанти з АЛЕ:

«Ти так напрочуд добре впорався із завданням! Молодець, але зробив не зовсім акуратно».

Варіант підтримки без частки АЛЕ: «Усі цифри / літери на сторінці стрункі, як дерева у лісі. А ось ці — мов вітер похилив. А тут — калюжа після дощу? Давай витирати?»

«Ти зібрав іграшки, молодець, але не міг би це робити й хуткіше?»

Варіант підтримки без частки АЛЕ: «О! Іграшки були зібрані зі швидкістю спортсмена-супергероя! Ще кілька хвилин — і ти встановив би новий світовий рекорд!»

Раніше кризовий психолог Галина Алексеєнко розповіла, як допомогти дитині адаптуватися в умовах евакуації.
123
Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook
та Twitter