Ці всі рекомендації стосуються не тільки смерті через війну, а і в мирний час, коли людина помирає через хворобу, нещасний випадок та інше, пояснює на своїй сторінці у «Фейсбуці» лікарка-психіатриня Мар’яна Нестерук.

«Ніколи не потрібно говорити людині, що ви знаєте, як вона почувається, що добре, що сама жива, — радить лікарка. — Не кажіть, що „добре, що більше ніхто не помер“, чи „могло б бути гірше: ти все ще маєш живу матір, батька, брата“. Такі фрази, як „нам не дається більше, ніж ми можемо витримати“, „можливо, це на краще, він тепер в кращому світі“, „це був його час піти“ — теж табу в такому випадку. Як і „треба працювати, щоб позбутись цих думок про нього“, „що нас не вбиває — робить сильнішими“, „скоро стане краще“ теж не потрібно вживати, бо цим принесете людині, яка страждає, ще більше болю».

Найкращою підтримкою, впевнена лікарка, просто бути поруч із тим, хто горює.

«Якщо не знаєте, що сказати — не кажіть нічого (так, це дуже складно, але іноді краще помовчати). Помовчіть з людиною, обійміть. Дайте зрозуміти, що емоції людини є нормальними, вона має право почувати будь-які емоції („легалізація“ емоцій). Допоможіть так, як можете: морально/фізично/фінансово. Запропонуйте реальну допомогу (сходити в магазин, приготувати їжу, посидіти з дітьми). Якщо людина хоче поговорити про померлого — поговоріть. Не намагайтесь перевести тему. Уважно вислухайте, будьте чуйними. Якщо людина хоче побути на самоті — прийміть її вибір. Висловіть співчуття: „Мені жаль…“ Говоріть менше, будьте більше».

Читайте також: «Напиши список усього, що тобі допомагає почуватися краще»: як пережити розлуку з коханим, який на війні

229
Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook
та Instagram