Мандрівник, автор і ведучий програми «Світ навиворіт» («1 + 1») Дмитро Комаров вирішив досліджувати не далекі та маловідомі куточки планети, а рідну Україну. Свій новий проєкт «Мандруй Україною з Дмитром Комаровим» популярний телеведучий підготував спеціально до 30-річчя незалежності нашої країни. Дмитро каже, що вирішив на власному досвіді довести, що відпочинок в Україні нічим не гірше, а навіть краще, ніж на популярних світових курортах.

Разом зі своїм незмінним оператором Олександром Дмитрієвим Комаров побував на заповідному острові Джарилгач, на карпатських полонинах, на Говерлі, на знаменитих рожевих соляних озерах у Херсонській області, в заповіднику «Асканія-Нова», в українській пустелі Олешківські піски, у соляних печерах та у Вилкове, яке називають «українською Венецією».

В ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» Дмитро Комаров розповів, що виявилося найскладнішим під час фільмування в Україні, як коронавірус змінив його плани та чому він не любить відпочивати.

«Кіоск з газованою водою, який працював ще при Радянському Союзі, зберігся у Верховині»

— Другий сезон «Мандруй Україною» планується?

— Поки рано про це говорити, хоча очевидно, що охопити все в першому сезоні нам не вдалося. Просто фізично не було на це часу. Ми працювали до перших снігів і холодів.

— Швидше за все, що це не буде схоже на «Світ навиворіт».

— Абсолютно. Ідея проєкту «Мандруй Україною» прийшла мені в голову в серпні минулого року. У той час світ був закритий, пандемія в розпалі. До цього я вже думав, що треба показати Україну в рамках «Світу навиворіт», але про туристичний проєкт мова навіть не йшла.

— Коронавірус змінив плани багатьом…

— Знаєте, на початку пандемії ми особливо не вірили, що вся ця історія так затягнеться. Думали, почнеться травень, червень — відкриються кордони, можна буде літати. Ніхто не міг і припустити, що це на роки! А тепер я впевнений, що нинішнє літо, швидше за все, буде «коронним». Так ось в той час, коли я розв’язав питання з новим проєктом, у мене вже були всі дозволи й віза в Пакистан, а отримати її дуже і дуже складна справа, оскільки це країна, по суті, з військовим правлінням. Але я раптом зрозумів, що якщо зараз терміново не поїду знімати Україну, то вже нічого не видам в ефір до літнього сезону, коли особливо актуальний туризм. І я кардинально поміняв плани, не скористався дозволом летіти до Пакистану і на початку серпня, без попередньої підготовки, просто зірвався з Сашком і поїхав по Україні.

— Скільки тривали зйомки?

— Два місяці. Зйомки сильно відрізнялися від «Світу навиворіт» також тим, що працював ще один оператор — Сергій Мацко. До того ж в одній із серій Дмитрієв взагалі виступає не як оператор, а як герой сюжету — коли ми разом з сім’ями знімали наш відпочинок на острові Джарилгач. Абсолютно унікальне місце, де прямо до берега підходять дельфіни, а вода прозора, як на Мальдівах. Починали зйомки прокту «Мандруй Україною» з Херсонської області, де провели два тижні. Були, звичайно, і в заповіднику «Асканія-Нова», де нас пустили в ту частину, куди можуть потрапити лише вчені та співробітники.

Потім побували на великому фестивалі повітряних куль під Києвом. Це приголомшливе видовище, коли понад 20 куль злітають у небо. До речі, ми встановили навіть світовий рекорд з повітряною кулею! А у вересні вирушили на зйомки в Карпати — без них неможливо зняти туристичну програму про Україну. З чого почати? Я знав, що у Верховині зберігся єдиний в Україні кіоск з газованою водою, який працював ще при Радянському Союзі! А його господареві, який досі продає воду з сифона, вже 86 років. Звичайно, я повинен був з ним познайомитися. Верховина — взагалі центр колоритної гуцульської культури. Там живуть мольфари, збереглися сироварні і виробляється унікальний мед. Знаєте, якщо порівнювати, то для мене Буковель — це свого роду сучасний Гоа, а Верховина — Балі, де можна досягти повного єднання з природою.
Цей кіоск з газованою водою діє з 1986 року. І господар той же

«Для жителів Вилкове я приготував з крокодила суп і м’ясо»

— З якими проблемами зіткнулися за час проєкту?

— Гадаю, вони знайомі всім. У нас не скрізь хороші дороги, комфортні готелі. Сподіваюся, що програма стане поштовхом для розвитку інфраструктури. Так, нехай не все так добре, як хотілося б, але це не привід не подорожувати по Україні. Зате нам пощастило з природними локаціями. Вони часто крутіше, ніж у багатьох європейських містах. Та й туризм, хоч і повільно, але все ж розвивається. Звичайно, миттєво не може все статися, це процес поступовий і тривалий. Його спочатку всі туристичні країни планували на десятки років уперед. Коли немає бази, розвиток туристичної сфери може зайняти і не рік-два, а десятки років. Але це варто того! Нам точно є чим пишатися і на що подивитися. Вже зроблені перші кроки — тепер головне не зупинятися.

— Де в Україні було для вас найсмачніше?

— Кайф подорожей по Україні в тому, що люди доброзичливі й хлібосольні. Принаймні, там, де приймають туристів вдома. Спілкуватися з людьми — це теж частина туризму і пізнання своєї країни. Коли ми приїжджали в нове місце, всі старалися пригостити найкращим, тому ми намагалися знімати таємно, правда довго приховувати своє перебування нам не вдавалося. Напевно, найсмачніше було у Карпатах: банош, юшка, наливки, грибні страви… Хоча Вилкове з «сухою» ухою і вином теж вразили.

— «Суха» уха?!

— Саме так. Коли риба йде окремо від супу. Я взагалі люблю робити кулінарний обмін, і мені у Вилкове захотілося приготувати щось екзотичне. Там є місця, схожі на Амазонку, і я вирішив привезти з дому сушені лапи і м’ясо крокодила, які купував у Китаї. Це був герметично запакований суповий набір з інструкцією приготування. У результаті я приготував дві страви: суп з крокодила та смажене м’ясо крокодила. Жінка, на кухні у якої я все це готував, розповідала, що ще тиждень не викидала лапи крокодила, тому що до неї, як до музею, ходили всі сусіди.
Дмитро Комаров: «Без Карпат неможливо зняти туристичну програму про Україну»

«У Пакистані ми п’ять з половиною місяців провели з озброєною охороною»

— Де плануєте відпочити цим літом?

— Відпочивати не буду зовсім. Коронавірус поламав весь мій налагоджений за довгі роки графік. Будуть лише короткі вилазки — ми з дружиною кудись злітаємо днів на п’ять. Решту часу буду працювати. До коронавіруса я міг перебувати вдома три, а то й чотири місяці на рік, але тепер йде відставання по зйомках, яке слід надолужити. Зараз у мене два проєкти — цілодобово займаюся Пакистаном і Україною. А в червні полечу на нові зйомки. Куди, сказати поки не можу.

— Ви коли-небудь втомлюєтеся?

— Так. Але при цьому розумію, що не маю права здаватися. Я страшенно втомився в Пакистані. Знаєте, думав, що мене вже складно здивувати, але в Пакистані в плані подорожей все виявилося для мене, як вперше. П’ять з половиною місяців ми провели з озброєною охороною, наші життя були під загрозою. Зрештою стрес і напруження далися взнаки. Після повернення додому я два дні просто проспав. Перший раз «зрив» стався напередодні Нового року, коли ми працювали в Пакистані вже три місяці. Тоді я прийняв рішення зробити перерву, і на десять днів ми з Дмитрієвим припинили зйомки. Просто зрозумів, що «мої батарейки сіли».

Домовився з дружиною зустрітися на Мальдівах. Описав всю ситуацію дружині, сказав, що дико втомився і хочу просто виспатися. Але вже на другий день почав прокидатися о шостій ранку і ходити на дайвінг. Дружина тільки дивувалася: «Ти ж приїхав на відпочинок, а виявилося, що тобі досить поспати всього один день». Але мене було не зупинити. Напевно, просто такий склад характеру, постійно потрібна активність. Я можу скаржитися, що втомився, але із задоволенням підірвіть і побіжу, якщо станеться щось незвичайне. Таке життя цікавіше. І мені шкода її пропускати.

Читайте також: В’ячеслав Довженко: «На мої скарги, що мало знімають, Богдан Ступка сказав: «Ти визначся, хочеш бути популярним актором або хорошим»

44
Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook
та Twitter