Переможцем десятого оновленого сезону популярного шоу «Україна має талант» (СТБ) став чотирнадцятирічний співак з селища Попільня Житомирської області Артем Фесько. Він виявився найкращим серед 11 суперфіналістів проєкту. Ще два призові місця теж дісталися вокалістам: на другому місці опинився гурт ZAPAL, а на третьому — одесит Артем Галіс, який співає у жанрі рок-опери.

Почувши своє ім’я, коли оголошували переможця сезону, Артем не стримав емоцій і впав на коліна! Його бабуся, яка підтримувала онука все життя, плакала, стоячи в залі. Артема привітали судді проєкту Сергій Притула, Ксенія Мішина та Євген Кот. Приз за перше місце становить 250 тисяч гривень. Артем, який зачарував суддів та глядачів віртуозним виконанням Ave Maria, зізнався, що всю суму витратить на свій розвиток. Хлопець мріє про навчання в консерваторії, а ще про підкорення сцени «Євробачення».

«Все буде витрачено на творчість»

— Після перемоги в шоу «Україна має талант» у дівчаток, мабуть, ти став дуже популярним?

— Я тільки пару днів, як прийшов до школи після канікул, так що поки ще нічого не зрозумів. (Сміється.)

— А 250 тисяч гривень виграшу вже знайшли застосування?

— Ми ще думаємо, куди ці гроші вкладемо. Швидше за все, вони підуть на розвиток моїх вокальних даних. Можливо, я запишу на професійній студії свої пісні. Все буде витрачено на творчість.

— В день твоєї перемоги було відчуття, що станеш найкращим з десяти суперфіналістів?

— Чесно, такого відчуття взагалі не було. До останнього моменту інтрига зберігалася. Я навіть не міг уявити, що зможу стати переможцем. Це просто не вкладалося у голові, адже було багато сильних учасників.

— У тебе серед них були фаворити?

— Мені дуже сподобався виступ повітряного гімнаста Ельдара, і я вважав, що саме він виграє сезон.

— І тут вимовляють твоє ім’я.

— У мене був просто шок! Ці емоції навіть не можу описати. У залі мене підтримувала сім’я. Я знав, що вони сидять спереду, але знайшов їх очима лише тоді, коли виступив.
Стриманий Артем, почувши, що став переможцем, випустив емоції з-під контролю

— Бабуся, здається, плакала.

— А я цього не пам’ятаю. Так сильно тоді переживав, що багато моментів просто стерлися з моєї пам’яті. Але після перемоги і мама, і бабуся не могли стримати емоцій. Тримався лише я.

«Голос дуже залежить від настрою»

— Чи вдалося поспати напередодні фіналу?

— Зовсім недовго. Перед фіналом ми репетирували до дванадцятої ночі. О першій ночі тільки дісталися готелю, а о сьомій ранку вже треба було вставати, щоб їхати на майданчик. Розслаблятися не було часу. Пам’ятаю, що мені й їсти не дуже хотілося. Але співати на голодний шлунок також погано. Тому перед фіналом я трохи перекусив, а поїв, мабуть, уже за добу. У мене були настільки божевільні емоції, що просто не концентрувався на тому, що голодний. Здавалося, організм просто забув про їжу.

— Ти зізнавався, що був момент, коли хотілося покинути шоу. Коли це сталося?

— Це було, коли ми готувалися до фіналу, але я себе стримував, щоб не розклеїтися і не засмутитися. Перед цим здавалося, що в мене може щось вийти. Якби не впорався з емоціями, не знаю, чи зміг би нормально заспівати на суперфіналі. Знаєте, голос дуже залежить від настрою, це частка нашого організму. Якщо він у стресовому стані, то голосовим зв’язкам набагато складніше впоратися з навантаженням.

— Боявся, що не пролунає верхня нота?

— Навпаки, нижня! Мутаційний період у мене ще не повністю закінчився. Зараз маю середній голосовий діапазон. Тож низькі ноти брати складніше. А ось за високі ніколи не хвилююся. Майже в 99 відсотках випадків я їх беру.
Ведучий шоу Григорій Решетник вважає, що Артем дійсно заслужив найвищу нагороду

— У тебе завжди був такий високий голос?

— Щоб він став таким, як зараз, треба було багато тренуватися та розвивати зв’язки. Я постійно напрацьовував голос. До семи років моєю музичною освітою займалася бабуся — вона педагог із фортепіано. Але професійно поставити голос було не в її силах. Бабуся лише підвела мене до цього. У вісім років мене віддали до музичної школи, де я почав займатися вокалом.

— З раннього дитинства почав співати?

— Уже в два роки я співав пісеньки з мультфільмів. Тоді батьки зрозуміли, що саме це мені подобається найбільше. У селищі Попільня є музична школа. Моя бабуся свого часу була її директоркою. Довгий час школа була без класу по вокалу, і коли бабуся зрозуміла, що мене нема кому вчити, вона вирішила це питання, звернувшись до місцевого керівництва. Тож тепер уже вісім років у нашій школі є педагог з вокалу.

— Хтось у вашій родині має такий гарний голос, як у тебе?

— Мій прадідусь дуже гарно співав. Він взагалі був дуже творчою людиною, навіть сам робив інструменти. Його дар передався дочці — моїй бабусі. Але вона у ранньому віці зірвала голос. Талант отримала і моя мама, яка теж дуже гарно співає. Щоправда, такого високого голосу, як у мене, не було ні в кого.

— Багато хто говорить, що після мутації високий голос може змінитися.

— Голос — це такий «апарат», який завжди треба підтримувати у формі. Якщо продовжувати займатись і в період мутації, то нічого не станеться. Я став рідше брати високі ноти, але все одно не припиняв співати. Інакше зараз вже не взяв би таку ноту. Мутація триває вже близько півтора року, основний етап я пройшов. Фоніатор сказав, що в моєму випадку голос може збагатитися низькими нотами, а високі нікуди не подінуться.
Артем Фесько: «Своє майбутнє пов’язую лише з музикою»

— Був коли-небудь момент страху, що голос може зникнути?

— Я розумію, якщо не припиню займатися голосом, то нічого з ним не станеться. Інакше зв’язки просто атрофуються і відновитися буде складно. Співаю не щодня, а десь двічі на тиждень.

«Перед виходом на сцену п’ю багато теплої води»

— Як ти бережеш голос?

— Якщо випити газовану воду або з’їсти чіпси за дві години до концерту, це вплине на звучання. Зв’язки — дуже ніжний інструмент. Перед виходом на сцену я п’ю багато теплої води. Від цього зв’язки немовби розширюються. У мене є страх, що вони можуть зімкнутися на першій ноті, а так мені набагато спокійніше.

— Вже вирішив, куди поступатимеш після дев’ятого класу?

— Я зараз у восьмому, так що ще маю час подумати. Після дев’ятого, можливо, піду до музичного училища. Або закінчу 11-й клас, а потім вступатиму до консерваторії. У будь-якому разі, своє майбутнє пов’язую лише з музикою. Це моя найзаповітніша мрія.

Читайте також: «Викладачі казали, що мені не бути танцівником», — Евген Кот про танці, свою дружину і участь в проєкті «Україна має талант»

— Хто порадив тобі спробувати сили на проєкті «Україна має талант»?

— Певне, представники проєкту десь почули, як я співаю, бо нам зателефонували і запропонували подати заявку на участь у кастингу. «Україна має талант» — проєкт-мрія для мене. Звісно, я не міг проґавити таку можливість. Заспівав, судді сказали мені чотири «так». І я став готуватися до фіналу. Увесь час як йшли телекастинги, я з нетерпінням та великим хвилюванням чекав рішення суддів щодо фіналістів. Коли мені повідомили про те, що я потрапив до фіналу, не міг до кінця повірити, що моя мрія збувається. До речі, я хотів виконувати іншу пісню, але режисер, прослуховуючи, сказав, що Ave Maria буде найударнішою. До цього я співав її, мабуть, років сім тому. Готувався у стислий термін, але все вийшло!

Читайте також у «ФАКТАХ» неймовірну історію незрячої танцівниці Олени Ткаченко та її чоловіка Олексія, чий виступ так вразив суддів і глядачів, що вони стали фіналістами шоу «Україна має талант».

Фото та відео СТБ
49
Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook
та Twitter