Є головне загальнонаціональне питання – чому ми живемо в такій недолугій державі, адже після переїзду в інші держави, наші громадяни легко адаптуються та займають гідне місце на новій батьківщині. Вочевидь, щось не так з нашими соціальними практиками та й з самими громадянами.

Доводиться констатувати, що в Україні створена кастово-феодальна держава. Населення, в повсякденному житті, намагається імітувати поведінку правлячої касти. Бажає бути зрозумілою, правильною людиною феодальної системи та за нагоди не проґавити свій шанс, взяти своє.

Головна біда правлячої касти – власні діти. Як їм правильно передати гроші і майно, щоб вони не були забрані новими феодалами, адже всі розуміють в який спосіб виникли ці надбання. Тому їх нагальне завдання закріплення, на завжди, наявного стану речей в Україні, щоб їх діти і внуки не тільки могли безперешкодно, довічно, володіти надбаннями батьків, а й примножували їх надбання використовуючи свій привілейований стан.

Заважають цьому вимоги зовнішніх чинників відмахнуться від яких не виходить, бо вони зберігають більшу частину награбованого та можуть надати фінансову допомогу, коли власний бюджет пограбований, що допомагає утримувати панівне становище. Вимоги покарань за високопосадову корупцію руйнують всі їх надбання і майбутнє, адже для кастово-феодальної країни покарання членів своєї страти за те, що ті грабували підданих, виконуючи зобов’язання в рамках своєї касти, є не можливими і абсурдними. Адже феодал завжди над законом, а не навпаки.

Єдине рішення, що збереже і закріпить наявний стан – інтеграція з такими ж феодальними країнами, як Росія, Китай, подібні. Але приймуть в їхні правлячі касти, не багатьох, та за великі заслуги перед їхнім майбутнім. Тому ми бачимо сором’язливі загравання, підлабузництво, бажання бути корисним, представників нашої касти. Виходячи з цього, велика ймовірність, що Україну туди все ж затягнуть.

Як же змінити ситуацію на краще, якими повинні бути наші дії?

Перш за все необхідно змінити соціальний дискурс з нинішнього беззмістовного — заснованого на хайпі за ради рейтингу, на змістовний – заснований на шляхах вирішення фундаментальних проблем суспільства. Досягти це можливо створивши дві нових інституції.

1. Інституцію цензорів. 5 чи 7 осіб обраних на загальнонаціональних виборах, завданням яких пошук, підготовка, перевірка, добір, затвердження кандидатів для участі в виборах стратегічної палати Верховної Ради. Строк повноважень осіб 7 років, з частковими перевиборами 1-2 осіб кожні 1,5 роки. Особи, діяльність яких припиняється набирають найменшу кількість голосів. На їх місце заходить така ж кількість обраних.
2. Стратегічна палата Верховної Ради. 19 осіб, з числа затверджених цензорами, обраних на загальнонаціональних виборах, завданням яких створення стратегій, планів, програм розвитку на великі проміжки часу, контроль за їх виконанням, можливість накладання вето на правочини Верховної ради, Кабінету міністрів, що суперечать правочинам Стратегічної палати. Строк повноважень осіб 7 років, з частковими перевиборами 4 осіб кожні 1,5 роки. Особи, діяльність яких припиняється набирають найменшу кількість голосів. На їх місце заходить така ж кількість обраних.

Базою голосувань може бути цифровізація виборчого процесу.

Надані пропозиції є попередніми і потребують колективного доопрацювання.

———————————————————————————————————

Рекомендуем посмотреть беседу Александра Харебина и Юрия Романенко о состоянии дел в Украине в контексте отставки Арсена Авакова.

Стенограмму беседы читайте здесь