Багато батьків сьогодні скаржаться, що діти живуть у… гаджетах. Віртуальна реальність настільки заполонила життя хлопчиків та дівчаток, що замість живого спілкування з друзями вони відправляють їм повідомлення, а не телефонують. Що робити?

— Це вкрай важлива проблема: діти не просто марнують час, а й завдають шкоди здоров’ю, — пояснює завідувачка кафедри дитячих і підліткових захворювань Національного університету охорони здоров’я імені П. Л. Шупика МОЗ України доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України Галина Бекетова. — У них погіршуються зір («ФАКТИ» розповідали про рекомендації міжнародного співтовариства офтальмологів, що дозволяють знизити шкідливий вплив гаджетів. — Авт.), слух, особливо коли використовуються навушники (зазвичай на одне вухо, яке згодом починає гірше чути). Страждає хребет: діти сидять зігнувшись, а статична поза — нефізіологічна. Проте найсерйозніша проблема, на мій погляд, у тому, що діти поступово втрачають навики живого спілкування. Вони живуть у віртуальній реальності, а не в реальному житті.

Якщо батьки також багато часу «сидять» у гаджетах, то діти беруть приклад, навіть попри те, що тато чи мама кажуть: так не треба робити. Де вихід? Частково він у тому, щоб дати учням молодших класів телефони старого покоління — прості кнопкові, без закачаних ігор і підключення до Інтернету.

У Китаї для дітей влада ввела обмеження щодо користування комп’ютером. Випромінення з екрану стимулює центральні нервові структури, і діти, що ввечері попрацювали або навіть і погралися, погано сплять. Часто буває, що загострення якоїсь хронічної хвороби (функціональної чи органічної — частіше це стосується захворювань органів травлення,) виникає саме у тих школярів, які готуються до іспиту, бо вони порушують фізіологічний ритм сну, працю¬ючи на комп’ютері до четвертої-п’ятої години ранку.

Порушений ритм сну та відпочинку погіршує нормальну життєдіяльність організму. Формуються або загострюються функціональні розлади. Насамкінець маємо те, що маємо: 91 відсоток дітей, закінчуючи 11-й клас, страждає на якусь хронічну патологію. Тобто умовно здоровими можна назвати лише дев’ять відсотків випускників. Це ненормально: хворі діти в майбутньому народжуватимуть недужих нащадків.

Ще одна проблема, за словами Галини Бекетової, в тому, що коли люди спілкуються, то обмінюються своєю енергією. Від цього поліпшується настрій, з’являється бадьорість, енергійність. А віртуальне спілкування обмежує емоційний розвиток, збіднює його.

— До речі, зараз у світі є міжнародна стратегія для дітей перших п’яти років (вона впроваджена і в нашій країні) — інтегроване ведення хвороб дитячого віку, — розповідає Галина Володимирівна. — Там є один пункт, на мій погляд, надзвичайно важливий — щодо того, наскільки дитина емоційно тепла чи холодна у спілкуванні. Нині мами-бізнесвумен через півтора-два місяці після народження малятка йдуть на роботу, залишаючи дитя на няню, в ліпшому випадку (якщо пощастить) — на бабусю.

Обов’язок няні — щоб дитина була нагодована, чиста і вигуляна на свіжому повітрі. А як малюк емоційно розвивається, няня не переймається. Тому зараз у світі існує велика проблема — формується нове, емоційно холодне покоління. Дякувати Богу, що є бабусі, — вони можуть пожаліти, розказати, допомогти, посміятися, погратися. А емоційно холодні люди знають тільки себе — у них немає емоцій для інших. І глобальна проблема може бути в тому, що ці емоційно холодні люди народять таких же нащадків, адже не мали власного досвіду емоційної теплоти.

Читайте також: Як відновити здоровʼя дитини після COVID-19 і чим допомогти під час дистанційного навчання: відповідає педіатр

Фото: pixabay.com
99
Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook
та Twitter