Постійні стрес і втома поволі роблять свою справу та мають спроможність накопичуватися. І навіть ті, хто був такий незламний на початку війни і міг «зрушити гори», часом відчувають нестачу ресурсу, впадають у депресію. Це закономірно, але є свої, так би мовити, домашні способи повернутися до життя. Відома українська психологиня Світлана Ройз у фейсбуці розповідає, що найскладніше — це усвідомити, що нам насправді потрібна допомога.ВІДЕО ДНЯ

«І іноді нам буває потрібна допомога зовні, — каже Світлана Ройз. — Я можу зателефонувати подрузі, сказати, що мені зараз кепсько і я не розумію, що мені може допомогти. І подруга скеровує мене в пошуках ресурсності. Зазвичай мені допомагає те, чим я не користувалася до цього моменту. Наприклад, я можу себе запитати: можливо, мені треба поїсти, бо я давно не насичувала свій канал смаковий, чи у мене на робочому столі стоять кілька тюбиків парфумів, і я знаю, що саме парфуми повертають мене до відчуття поточного моменту. Наші аромати не обробляються раціонально, вони повертають нас до стану, який для нас бажаний.

Крім того, для мене турбота про себе — це іноді ні про кого не турбуватися. І я прошу у родини для себе час, хоча б пів години, коли я могла б помовчати. А іноді для того, щоб тіло могло відновитися і повернути відчуття безпеки (бо ми можемо відновлюватися, тільки коли знаходимось у захищеному просторі), мені треба накритися ковдрою з головою. Це мій такий прихисток, коли моє тіло відчуває сенсорне навантаження і починає розслаблятися. Ми можемо відновлюватись тільки з тієї точки, коли відчуваємо себе захищеними».

Тренерка Всесвітньої організації охорони здоров’я з тілесної та ментальної стійкості Анастасія Клименко натомість радить під час хронічного стресу, коли мозок переходить у режим виживання, використовувати зовнішню систему опори для нервової системи, такий простий щоденний варіант нейростабілізації:

«Дихання. 3−4 цикли повільного дихання (вдих — 4 рахунки, пауза — 4 рахунки, видих — 4 рахунки). Зранку, перед сном і в будь-який момент, коли накриває тривога.

Один фокус-крок. Не плануйте «попрацювати». Плануйте одну конкретну дію. Наприклад, «об 11 відкрити ноутбук і написати один лист клієнту». Все. Одна дія.

Ресурсний рух. 10−20 хвилин будь-якої фізичної активності. Прогулянка, розтяжка, танці під музику, легка зарядка. У стані виснаження рух часто запускає енергію швидше, ніж мотивація.

Функціональний контакт. Коротка взаємодія з людиною, після якої вам легше, а не важче. Колега. Друг. Однодумець. Не обов’язково говорити про переживання, іноді достатньо вирішити одну практичну задачу разом.

Самопохвала. Так, саме самопохвала. Наприкінці дня відзначте все, що вдалося зробити. Навіть якщо це було: встати з ліжка, відповісти на важливе повідомлення, зробити дихальну вправу, вийти на прогулянку. Наш мозок у кризі автоматично фокусується на загрозах і помилках. Якщо ми свідомо не помічаємо власних досягнень, він починає сприймати будь-які зусилля як безглузді».

Все це працює та має наукове обґрунтування, про яке ви можете прочитати на фейсбук-сторінці Anastasiia Klymenko.

Раніше «ФАКТИ» розповідали, як головна психологиня ДСНС радить говорити з тими людьми, хто втратив все.

Фото Pixabay
31
Читайте нас у Facebook